1.    Путін зізнався, що ухвалив рішення вкрасти Крим в України 22 лютого 2014 р., задовго до референдуму. За його зізнаннями, російські війська (про які він раніше казав, що їх нібито нема) блокували українські військові частини під час анексії Криму, у той час як він брехав світовим лідерам, що це не українські частини, а «зібрання військовослужбовців».
Коментар: Путін фактично визнав, що ані «референдум», ані «голосування» чи позиція мешканців Криму не мали значення при анексії півострова. Цей крок визначило його власне рішення обікрасти Україну, прийняте тоді, коли не існувало ніяких загроз для жителів Криму. Путін прямим текстом сказав, що йому плювати на умовності й розуміння Заходом того, що він - агресор. Якщо раніше все робилося приховано, закамуфльовано, то зараз усе говориться прямим текстом, і брехня виходить на поверхню. Коли люди забріхуються, їм стає складно жити, вони змушені й далі брехати до безпам'ятства. Та найгірше те, що російським громадянам це до душі, і ми можемо робити висновок не тільки про Путіна та його режимі (з цим усе зрозуміло), а й про стан російського суспільства.
2.    Ватажок терористичної організації "ДНР" Олександр Захарченко захотів узгодження з ним проекту постанови Верховної Ради №2374 "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, у яких вводиться особливої порядок місцевого самоврядування". "Якщо немає узгодженого документа, де стоять наші з з Плотницьким підписи, то це вважається порушенням Мінських домовленостей».  

Коментар: За Мінськими угодами, ніяких «ДНР» і «ЛНР» не існує, а існують лише окремі райони Донецької і Луганської областей. Більше того, під ліквідацією «ДНР» і «ЛНР» власноруч поставили свої підписи їхні терористичні ватажки. За Мінськими угодами передбачено виведення з території України всіх іноземних озброєнь, формувань, техніки й найманців під наглядом ОБСЄ; обрані на виборах, проведених під контролем і за стандартами ОБСЄ, органи самоврядування Донбасу братимуть участь у призначенні голів органів прокуратури та судів та міліції; особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей має передбачати право на мовне визначення та транскордонне співробітництво з регіонами РФ. Усе це в законопроекті буде, а те, що терористи не вміють читати навіть те, що підписують, – нічого дивного, «русскій мір». Недарма вони українські книжки палили.
3.    На території Туреччини 17 березня розпочинається будівництво Трансанатолійського газопроводу (TANAP), по якому газ з азербайджанського родовища Шах-Деніз через територію Грузії надходитиме до Туреччини. На першому етапі пропускна здатність труби становитиме 16 мільярдів кубометрів на рік. Будівництво завершиться 2018 року. Туреччина залишатиме собі 6 мільярдів кубометрів палива, а решту 10 призначено для експорту в Європу. Але це буде вже після завершення будівництва Трансадріатичного газопроводу (ТАР), тобто до початку 2020 року. Будуватимуть газопровід шість турецьких і одна китайська компанія.
Коментар:  Росія після провалу «Південного потоку», на який вона викинула 5 мільярдів доларів, оголосила намір збудувати «Турецький потік» по дну Чорного моря. Завдяки цьому, мовляв, після 2019 року перериває контракт на транзит з Україною. Але, по-перше, для російського газу фізично немає труб у Болгарії. Газ дійде до Європи і зупиниться? По-друге, у Європі надлишок газу – останніми роками його споживання в ЄС завдяки новим технологіям та енергозбереженню зменшувалося на 3-7% на рік. Це означає, що Україна швидше відмовиться від російського газу, ніж Росія від українського транзиту.
4.    Столичні дороги, тротуари, двори та сквери столиці мають бути прибраними й чистими до Великодня.  "Районні очільники, підрозділи з благоустрою мають негайно подбати, щоб дороги, тротуари, двори та сквери були прибраними. Сьогодні в столиці розпочинається двомісячник благоустрою. У нас є менше місяця, до Великодня, щоб навести лад", - сказав мер Києва Віталій Кличко. Він додав, що найперше треба очистити місто від звалищ та захаращень, прибрати узбіччя доріг.
Коментар:  Кожен балансоутримувач повинен нести відповідальність за належний стан прилеглої території: і це незалежно від того, чи це жек, чи приватний власник. Тут можливо регулювати як штрафами, так, що більш поширено на Заході, податками – коли місцевий податок на благоустрій може не платити той, хто якісно забезпечує його сам. Можливо, нам слід взяти цей досвід.