15:08 Земля вміє віддячити працелюбним селянам | |
 – Коригування існуючого законодавства – здається, з цього почала роботу Рада сьомого скликання, принаймні в земельних питаннях. Розкажіть, що саме довелося виправляти?
– Зміни у земельному законодавстві, які вступили в дію на початку року, нібито мали покращити і спростити процес оформлення земельних ділянок. Але сталося все з точністю до навпаки, ми опинилися у заручниках чергової, так званої «реформи» чинної влади. Із 1 січня цього року завмерла землевпорядна діяльність: ніхто не міг ні оформити документації, ні отримати акт на землю, ні продовжити договір оренди. Більше того, сама влада – ініціатор цих змін – не знала, як правильно діяти у відповідності до нових правил. Повністю була заблокована робота агропідприємств та фермерських господарств, які не могли взяти в оренду земельні ділянки державної та комунальної власності, переоформити діючі договори оренди. Профільний комітет одразу ж відреагував на цю ситуацію. На сьогодні вже стали законами розроблені нами два законопроекти, які усувають проблему з реєстрацією договорів оренди земельних ділянок державної власності та скасовують необхідність їхати в обласний центр чи до Києва для оформлення документів на землю. На розгляд у сесійній залі очікують ще два проекти законів, що покликані скасувати плату за реєстрацію документів на землю та дозволити користуватися документацією, розробленою до 1 січня цього року. Сподіваюся, що найближчим часом Рада прийме їх, і таким чином буде зроблено ще один крок до вирішення наболілих питань. – Багато розмов зараз точиться навколо Земельного банку та Аграрного фонду. Мовляв, ці структури приховують у собі можливості для зловживань і аж до розпродажу українських земель іноземцям. У чому криється небезпека цих структур? – На щастя, нам вдалося переконати колег не підтримувати законопроект, яким регламентувалась діяльність Земельного банку. Одна з головних небезпек документа – Зембанк міг отримати привілейованість на купівлю землі. Тобто на цю структуру не поширювався би мораторій, чинний до 2016 року. Фактично нам пропонували узаконити монополіста, чого допускати не можна в жодному разі, – ринок землі повинен бути чесним і конкурентним. Однак не час розслаблятися, бо в останній день жовтня схожу законодавчу ініціативу, де теж прописана «винятковість» Зембанку, зареєстрував регіонал – Владислав Лук’янов. Схоже, зацікавлені особи не бажають відступатися у цьому питанні. До того ж для видачі кредитів Зембанку потрібно залучати кошти, і єдиний доступний ресурс – позичити їх у іноземців під заставу землі. А потім виявиться, що грошей немає, і віддавати кредити треба, отут і ризикуємо втратити землю… Аналогічна ситуація із Аграрним фондом: навіщо створювати нову структуру і давати їй особливі повноваження, якщо у Міністерства фінансів є важелі впливу на ринок зерна? Може, краще пропрацювати питання ефективності, аніж вигадувати велосипед? Тим більше, є небезпека, що Аграрний фонд із державного непомітно перетвориться на приватний, як-то вже траплялося з подібними підприємствами, наприклад, ДАК «Хліб України». – Складається враження, що земельні відносини поглинув суцільний негатив… – Справді, ситуація у цій галузі складна і напружена. І на тлі цього невеликі досягнення просто губляться, але вони є. Наприклад, Рада підтримала ініційований мною законопроект, відповідно до якого буде спрощено процедуру проведення торгів. У нас з цим насправді була велика проблема. По всій Україні за перше півріччя цього року було продано всього 15 земельних ділянок державної та комунальної власності загальною площею понад три гектари і прав оренди на 26 ділянок площею близько 67 гектарів. Причина полягає у складності процедури проведення торгів та величезних супутніх витратах. Лише друк оголошень у державних та місцевих засобах масової інформації обходиться дорожче за оціночну вартість невеликих ділянок. Тепер після прийняття закону інформацію про торги зацікавлені люди зможуть знайти в інтернеті на сайті Держземагентства. Усе зберігатиметься в архіві, що дозволить уникнути зловживань через приховування оголошення торгів. А найголовніше – сільські ради отримають шлях поповнювати бюджети, що надзвичайно важливо в наших реаліях. – І зрештою повернімося до свята. Чого б ви побажали нашим читачам, зокрема тим, хто причетний до праці на землі? – Знаєте, для мене хліб – не просто продукт, а сакральний символ життя. Можливо, причина такого сприйняття полягає і в тому, що довелося пережити українцям. Але з іншого боку, подивіться, який непростий шлях паляниці до нашого столу: людина вкладає свою працю в ріллю, проливає піт, а земля за це дає поживу для життя. З минулого досвіду я знаю, що таке нива, як вона віддячує працелюбним і чим карає ледачих та недбалих. Полтавські чорноземи – це те найкраще, чим нас нагородив Бог. І я бажаю нам дбайливості у поводженні з цим ресурсом, мудрості та розважливості. А ще я зичу, щоб на селі була робота, і щоб там було кому працювати. У селах має звучати дитячий сміх, а молодь повинна мати мотивацію лишатися у рідному краї та примножувати його здобутки, а не рвати серце за домом десь на чужині. Спілкувалась Олена ЗАДОРОЖНА | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |