Україні потрібні зміни або Чому я йду в народні депутати

Кожен українець переконаний, що державі потрібні зміни. Але, на жаль, останнім часом люди зневірились, розчарувались, втратили надію, що ці зміни відбудуться. Однак, якщо бути пасивними, то в результаті доведеться нарікати тільки на самих себе. Ми сьогодні маємо забезпечити собі завтра. Якщо лише збоку спостерігати за тим, що відбувається, у наших дітей узагалі не буде майбутнього. Кожен повинен зрозуміти, що він сьогодні більшою чи меншою мірою, але стовідсотково впливає на процес.

Народ у нас настільки збіднілий, зневірений, загнаний у прірву, що навіть мені, людині, яка не працювала в органах державної влади, стає за це соромно. Як можна було довести свій народ до такого стану?! Так далі жити не можна!

І це відповідь на запитання, чому я прийняв рішення іти у Верховну Раду. У такій багатій державі трудящі люди не повин­ні бідувати. Час змінювати ситуацію, і в нас є можливість її змінити. Треба почати з молоді, щоб не втратити це важливе для майбутнього держави покоління.

Чому ми не можемо жити так, як, приміром, у Німеччині? У нас що – не вистачає ресурсів? Вистачає! Україна навіть багатша від

Німеччини. Просто нам завжди нав’язували згубні ментальність

і психологію: «на трьох козаків чотири гетьмани», «моя хата скраю», «хоч не з’їм, так понадкушую» тощо. Україна катастрофічно потребує національної самосвідомості. Із українців завжди намагалися зробити салоїдів. А зараз це поглиблюють через якісь там примітивні речі, дешеві подачки. У державі зроб­лено все можливе, щоб тримати народ на короткому повідку й навертати його туди, куди вигідно владі. Невже так буде завжди? Чи, може, настав час повірити в себе й почати жити?!

У Верховну Раду я йду від партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка». Це – глибоко опозиційна сила, що вже довела своєю діяльністю в Київській міській раді. «УДАР» – незаплямована партія, котра себе нічим не дискредитувала. Її лідер Віталій Кличко заробив свої гроші великою працею і добирає таких же однодумців. Завдяки його спортивній славі Україну знає весь світ. Він і сам – людина світу і міг би жити будь-де. Але залишається патріотом України, і це заслуговує на повагу.

У партії «УДАР» відчувається та лідерська сила, яка обов’язково пройде в парламент і навколо якої сконсолідується вся опозиція. Ця партія гідна того, щоб за неї голосували. Переконаний, що з цією молодою командою – а я і сам молодий – нам вдасться зробити багато.

Однак я не йду на вибори за партійним списком. Мене мають обирати на цілком конкретній території, яка охоплює Гадяцький, Гребінківський, Лохвицький, Пирятинський, Чорнухинський райони та частину Лубенщини. Якщо ці люди за мене проголосують, я стану їхнім депутатом. Вважаю, що так чесніше… Для мене представництво в парламенті – це реальна робота і реальна відповідальність за свої дії.

На старті парламентських передвиборчих перегонів кожен «УДАРівець» присягнув на вір­ність демократичним цінностям.

Це були не просто слова, а переконання. Не хочу хвалитися, але я досить забезпечена людина, високо­оплачуваний керівник підприємства, входжу до п’ятірки кращих фінансистів України. У житті, як кажуть, відбувся і маю свою тверду громадянську позицію.

Я можу жити в Лондоні чи Нью-Йорку, добре володію англійською мовою. Але мені там жити некомфортно. Я повертаюся сюди, бо тут свої люди, найрідніша у світі мова, такий знайомий менталітет. «Перекидаються» ті, у кого немає життєвого стрижня і хто не любить своєї Вітчизни. Та, з іншого боку, я не хотів би вічно жити в країні, де панує невігластво. Коли мою рідну мову, за яку мужньо боролися десятки поколінь українців, починають утоптувати в бруд, я не можу цього стерпіти. Високі можновладці відкрито називають її «ненужным язиком»! Для мене це означає, що «ненужными» є ці керівники і ця влада. А значить, я повинен іти у Верховну Раду і змінювати ситуацію. Адже сидячи перед телевізором, на стан справ у державі вплинути неможливо.

У суспільстві багато проблем, що не вирішуються роками. Було б неправдою, якби я сказав, що самотужки відремонтую дороги, поверну закриті школи, дитсадки… Це зробить держава. Парламентаріям під силу зробити так, щоб державна влада була відповідальною перед своїм народом і щоб бюджет приймався згідно з відповідними цілями. Тоді з’являться гроші на дороги, освіту, медицину, соціальну інфраструктуру.

Тарас КУТОВИЙ,

кандидат у народні депутати України від політичної партії «УДАР» по виборчому округу №151 (Гадяцький, Гребінківський, Лохвицький, Пирятинський, Чорнухинський райони і частина Лубенщини)