Українці гідні європейського рівня життя. Починати зміни потрібно вже сьогодні

Шлях подальшого розвитку України повинен спиратися на європейські цінності. Нам потрібно прагнути до верховенства права, рівних можливостей для кожного громадянина. Основою всього цього має бути забезпечене та гідне життя, а не виживання.

Нам постійно говорять, що причина всіх українських бід – у багатіях. Та якщо вдуматися, це звучить як натяк на те, що бути бідним – нормально. Але це докорінно неправильно. Усі цивілізовані та розвинені країни тримаються на плечах середнього класу. Його представникам доступне комфортне житло, автомобіль, закордонні подорожі. У європейських пенсіонерів відкривається друге дихання, коли вони завершують свою трудову діяльність – вони мандрують світом, відкривають у собі не пізнані раніше таланти і просто насолоджуються життям. То хіба українці менше трудяться чи мають якісь інші потреби?

Старше покоління, виховане в дусі післявоєнного часу, звикло в усьому собі відмовляти, думати про «чорний день» і про те, як забезпечити дітей. І цим користується чинна влада: збільшуючи пенсії на кількадесят гривень, змальовує це як велике досягнення. Хоча насправді держава завинила пенсіонерам значно більше, ніж півтори тисячі гривень щомісяця.

Хіба поодинокі випадки, коли старенька людина, почувши невтішний діагноз, розвертається і йде з кабінету лікаря, аби ніколи туди не повернутися? Вона і хотіла б лікуватися, але де взяти на те грошей?! Бо ж бідують на селі не тільки пенсіонери, а і їхні діти, яким годі шукати роботи. Уже тривалий час можновладці мусують тему медичного страхування, яке б діяло за випробуваною за кордоном схемою. Ми ж платимо внески до Пенсійного фонду чи фонду соцстрахування, чому б не зробити обов'язковими відрахування на медичні послуги? Можливо, через те, що страхова медицина перекриє корупційні канали для нечесних на руку чиновників і тих, хто стоїть над ними? Однак якої впевненості надасть людям усвідомлення, що у випадку хвороби їм не доведеться чекати в коридорі в лікарні, доки хтось із родичів принесе гроші й купить ліки. І знову ж таки невигідно нинішній владі, тому її так звана «реформа» медичних закладів, а фактичне їхнє повсюдне скорочення покликана ще більше залякати людей. Я виступаю за те, щоб розпочати справжній процес змін у медичній сфері! Робити це треба, відштовхуючись від потреб людини, а не від економії державних коштів.

Інший, не менш важливий, але абсолютно занедбаний момент су­спільного життя – профілактика хвороб. Усі ж бо знають, що попередити легше, аніж лікувати. Та коли не всі міста можуть похвалитися наявністю доступних спортивних залів, майданчиків чи басейнів, що говорити про села, у яких усі фізичні навантаження впираються у порання по господарству та обробіток городу?! Селянин-трудівник звик посміхатися, коли йдеться про такі речі, але ж не будемо відкидати того факту, що дітям себе нікуди подіти і нічим розважитися, окрім тієї ж таки тяжкої праці з малих літ. А для гармонійного розвитку душі й тіла в житті повинно бути достатньо і роботи, і відпочинку. Що й говорити про здорове життя, коли замість корисних розваг молоді доступний тільки місцевий бар та дискотека. Їй ні з чого вибирати, і це пригнічує, від цього опускаються руки. Тому вже сьогодні треба закладати підвалини для здорового майбутнього нації: будувати державним коштом невеликі спортивні майданчики, відроджувати дозвілля на базі клубів. Але не просто піднімати його з руїни, а робити сучасним, цікавим та зрозумілим для підростаючого покоління.

Так само, як у 1990-х роках діти потерпали від дефіциту батьківської уваги, доки ті шукали шляхи заробити щось на хліб, так і зараз їм не вистачає цього тепла й часу, проведеного разом. Сьогодні чоловіки та жінки змушені їхати на заробітки, аби прогодувати родину, але за тим втрачається найдорожче – особисте спілкування. Перед нами стоїть важлива і відповідальна місія – забезпечити людей достойним заробітком за якісно виконану роботу, контролювати умови, у яких вони працюють, і наблизити їх до європейських стандартів безпеки та комфорту. Тож, знаючи, що на нього чекає висока винагорода, що він має достатньо вільного часу поза робочим днем, фахівець буде прагнути розвитку, він зможе відпочивати, а не жити в постійній напрузі, міркуючи, де завтра взяти хліб і до хліба. І тоді люди читатимуть книги, цікавитимутся музикою і театром. Вони нарешті зможуть це сприймати і насолоджуватися, коли спаде щоденна втома від життя.

Тарас КУТОВИЙ,
кандидат у народні депутати України від партії «УДАР» по 151-му виборчому округу