Ел. адреса: bibik2009@ukr.net  П`ятниця, 29.03.2024, 04:18 
Чорнухинська районна організація партії "УДАР" Вітаю Вас, Гість
Головна » 2012 » Жовтень » 8 » Пенсійну реформу потрібно коригувати
11:34
Пенсійну реформу потрібно коригувати

Тарас КУТОВИЙ: «Пенсійну реформу потрібно коригувати, поки вона не дала негативних наслідків»

Трохи більше ніж рік тому в Україні запрацювала Пенсійна реформа. Законом було підвищено пенсійний вік жінкам до 60 років і до 62 – чоловікам-держслужбовцям, а страховий стаж збільшився до 30 років для жінок і до 35 – для чоловіків.

Уряд Азарова стверджував, що реформа мала на меті скорочення дефіциту державного Пенсійного фонду, посилаючись на те, що в багатьох країнах світу жінки виходять на пенсію, коли їм далеко за 60. Крім того, Кабмін помітив, що слабка стать в Україні значно «живучіша». Якщо чоловіки доживають до 62-63 років і їм уже просто нікуди підвищувати пенсійного віку, то жінки – до 72-74. Фактично ж, українців уряд зробив заручниками вимог Міжнародного валютного фонду, який пообіцяв черговий транш кредиту лише за умови підвищення платоспроможності держави.

Оскільки реформа пролонгована в часі, народ ще не зовсім розуміє її негативних наслідків (реально жінки почнуть виходити на пенсію в 60 років із 2021-го). Тому нововведення не дістало належного опору громадськості й відносно «безболісно» було прийняте в парламенті більшістю голосів. За нього активно проголосували «регіонали», фракція Народної партії, група «Реформи заради майбутнього» та деякі позафракційні депутати.

– Чи справді в Україні була необхідність підвищувати пенсійний вік? Чи, можливо, треба було шукати інші шляхи подолання дефіциту Пенсійного фонду? – про це ми запитали у кандидата в народні депутати України по одномандатному виборчому округу №151 від партії «УДАР», одного із кращих фінансистів України Тарасом Кутовим.

– З точки зору уряду, який займається фінансовими маніпуляціями, такі дії виправдані, – вважає Тарас Вікторович. – Пенсійний вік було підвищено, щоб зменшити витратну частину держбюджету, збалансувати його у відповідності з вимогами міжнародних організацій. Ці маніпуляції вирівняли якісь показники, але – за рахунок погіршеного ставлення до людей. Добре, якщо ті, хто виходитиме на пенсію «за новими правилами», встигнуть пожити на заслуженому відпочинку. Уряд Азарова мотивує підвищення пенсійного віку тим, що в інших країнах він значно вищий, ніж у нас. Приміром, в Японії і чоловіки, й жінки працюють до сімдесяти років, у Данії, Німеччині та Норвегії – до 67-ми, у США, Канаді, Іспанії та багатьох інших країнах – до 65-ти. Однак в усіх цих державах тривалість життя сягає 78-80 років! А розмір пенсії становить від півтори до майже трьох тисяч доларів, що дає змогу пенсіонерам насолоджуватися життям, їздити по світу, не бути тягарем для своїх дітей. А що маємо в Україні? Середня тривалість життя – 67 років, середній розмір пенсії – еквівалент 142 доларів США. Це гарантує лише доживання на грані животіння. Багато українців і так ідуть із життя, ледве досягнувши пенсійного віку. Вони чесно відпрацювали десятки років за радянської системи, віддали свої сили та здоров’я й отримали в результаті мізерну пенсію, що не дає змоги нормально харчуватися, лікуватися й відпочивати. Тому, я вважаю, що влада в Україні знову зекономила на людях, переклавши на їхні плечі свою неспроможність подолати накопичені соціальні проблеми.

– Якою, на Вашу думку, має бути пенсійна система?

– Тут нічого вигадувати не треба. Є надійні, перевірені часом пенсійні системи, що працюють у країнах Західної Європи. На них і слід орієнтуватися. У програмі партії «УДАР» записано, що в Україні потрібно запровадити механізм індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків. Має бути чіткий зв’язок між тим, скільки пенсіонер заощадив, і тим, скільки він отримує. За такої системи всі працюючі громадяни будуть зацікавлені накопичувати собі на пенсію. А держава повинна гарантувати виплату цих коштів і контролювати механізми накопичення на рахунках пенсіонерів та діяльність розпорядників коштів, які зобов’язані індексувати ці накопичення на рівень зростання внутрішнього валового продукту. Крім цього, держава має нести відповідальність за підтримання певного рівня добробуту людей пенсійного віку. Приміром, якщо пенсіонер не зміг накопичити на індивідуальному рахунку достатньо коштів, він отримуватиме доплату від держави у вигляді соціальної допомоги, достатньої для прожиття.

В Україні однією з причин, що призводять до дефіциту Пенсійного фонду, є дисбаланс між народжуваністю та смертністю. Ми досі залишаємося державою поступового вимирання. На кожного працюючого уже сьогодні припадає по одному пенсіонеру. А ще ж є «армії» безробітних, пільговиків та інших категорій населення, що фінансуються з держбюджету. Сотні тисяч людей у державі працюють нелегально, отримуючи зарплату в конвертах і не сплачуючи податків. За деякими підрахунками, одна людина, яка працює, фактично утримує шістьох непрацюючих.

Український уряд, упровадивши Пенсійну реформу, не розв’язав, а лише поглибив велику соціальну проблему. Через кілька років побачимо, що це негативно позначиться на народжуваності. Адже жінка, яка виходить на пенсію у 55 років, зазвичай допомагає виховувати своїх онуків, а молоді батьки можуть спокійно працювати й забезпечувати родину. Якщо ж бабуся буде зайнята роботою до 60 років, то частина потенційних батьків замислиться, чи варто поспішати з народженням дитини?

Я вважаю, що в державі спочатку потрібно провадити ті реформи, які стимулюють народжуваність, усувають головну проблему – безробіття, підвищують якість освіти та професіоналізм працівників. Не одна влада в Україні обіцяла забезпечити мільйони робочих місць, узятися за відродження вітчизняної економіки і нічого для цього не зробила. А значить, нічого не зроблено для наповнення бюджету, з якого виплачуються пенсії. Зате чимало зроблено для його урізання. Щодо пенсійного віку, то він мав би зростати лише в разі підвищення тривалості життя.

– Чи виправдане існування приватних пенсійних фондів?

– Ці фонди повинні перебувати під державним контролем. Інакше немає гарантії, що людина, здійснюючи туди відрахування, в результаті отримає підвищену пенсію. В Україні взагалі ніхто не може гарантувати, що та чи інша структура протримається «-енну» кількість років, бо весь бізнес балансує на грані ризику й виживання. Щороку «лопаються» банки, кредитні спілки, закриваються малі й великі підприємства… Навіть державний Пенсійний фонд, який має стабільні грошові вливання, і той потерпає від дефіциту. Як фінансист я вважаю, що приватні пенсійні фонди також повинні мати якісь стабільні джерела фінансування. За кордоном вони інвестують у галузі з дуже низьким ризиком щодо банкрутства, котрі дають хоч і невеликі, на рівні 3-4 відсотків, але постійні доходи. У нашій державі таких практично немає. Тому приватний пенсійний фонд без державного контролю й достатнього рівня відповідальності – це ризик для потенційного пенсіонера залишитися в майбутньому ні з чим.

– В Україні спостерігається разюча відмінність між найнижчими та найвищими пенсіями. Яким чином її можна скоротити?

– Не бачу нічого поганого в тому, що пенсії можуть бути високими. Але не повинно бути несправедливості, коли одні жирують, не заробивши такого блага, а другі – бідують, хоча й тяжко трудилися все життя. Якщо людина заробила високу пенсію значними відрахуваннями з зарплати – це одне, а коли просто присмокталася до державного бюджету, бо мала на це достатні повноваження, – це зовсім інше. Свого часу депутати прийняли рішення, що їм потрібна пожиттєва висока пенсія. І мають близько 15 тисяч гривень! «Підсолоджують» також деякі державні служби, послуги яких можуть пригодитися під час виборів. А про решту людей забули і ділять між ними жалюгідні копійки. Одному шість гривень додадуть, другому – 15. Зате з яким пафосом заявляють про постійне підвищення пенсій і зарплат та систематичне «покращення»!

На мою думку, пенсійне забезпечення особливо вимагає прозорості та має бути зрозумілим. Людина, яка працює, повинна знати, на що їй розраховувати в майбутньому. Тоді в неї буде стимул. Поки що відомо тільки те, що жінкам і чоловікам-держслужбовцям доведеться працювати довше. Та чи поліпшить це добробут держави, кожного громадянина, чи вирішить хоч одну значну проблему в Україні? Думаю, що ні. Пенсійну реформу потрібно коригувати, поки вона не дала своїх негативних наслідків. Маю намір зайнятися цим, коли буду обраний у парламент.

Людмила ПЕРЕДЕРІЙ

Переглядів: 659 | Додав: РМК | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: